УТРИМАТИ НЕБО: УКРАЇНСЬКА КАМПАНІЯ ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ, 2022-2025

Кампанія протиповітряної оборони України є найбільш інтенсивним стрес-тестом для систем інтегрованої протиповітряної оборони в умовах сучасної війни. Протягом чотирьох років українські війська захищали міста, бази та критично важливу інфраструктуру від безперервних хвиль ракет і безпілотників у масштабах, з якими мало стикались сучасні армії. Під постійним тиском українська ППО адаптувалася в режимі реального часу, розширюючи обмежені запаси перехоплювачів, інтегруючи нові західні системи та впроваджуючи економічно ефективні способи захисту від масованих атак.

Цей звіт, підготовлений у партнерстві з Військовою школою імені полковника Євгена Коновальця, досліджує, як Україна будувала, адаптувала та підтримувала свою систему протиповітряної оборони від початку повномасштабного вторгнення Росії. Спираючись на оперативний досвід, інтерв’ю з представниками підрозділів протиповітряної оборони та дані з відкритих джерел, він простежує еволюцію протиповітряної оборони України — від фрагментованих застарілих систем до багаторівневої адаптивної архітектури, що функціонує в умовах надзвичайно обмежених ресурсів.

Замість того щоб розглядати протиповітряну оборону як сукупність окремих платформ, звіт аналізує її як живу систему, що формується обмеженнями пропускної здатності, економікою перехоплення, стійкістю систем командування та управління, а також здатністю до швидкого відновлення й переналаштування. Досвід України дає унікальне розуміння того, як виглядає протиповітряна оборона в умовах війни на виснаження, де ворог може постійно генерувати більшу кількість засобів ураження, ніж захисник має ресурсів перехопити.

Ключові теми та висновки включають:

— перехід від вимірювання успіху протиповітряної оборони за коефіцієнтами перехоплення до вимірювання пропускної здатності системи та її стійкості під час хвиль атак;

— як Росія еволюціонувала від ранніх спроб домінування в повітрі до масованих комбінованих ракетно-дронових ударів, спрямованих на довгострокове виснаження;

— роль багаторівневої оборони, що інтегрує застарілі радянські системи, західні зенітно-ракетні комплекси, гармати малої дальності, засоби радіоелектронної боротьби, дрони-перехоплювачі та мережі цивільних інформаторів;

— виникнення дефіциту перехоплювачів як операційного обмеження, що змушує до суворої пріоритезації та вибіркового захисту, а не рівномірного покриття;

— чому витривалість — відновлення, розосередження, резервування та адаптація — є не менш важливою, ніж ефективність.

Уроки, викладені у звіті «Утримати небо», актуальні для партнерів України та для будь-якої країни, що готується захищатися від постійних масштабних повітряних загроз. Вони пропонують практичні, перевірені передовою рекомендації для військових, політиків і виробників, які працюють над створенням систем протиповітряної оборони, здатних витримувати навантаження, адаптуватися та ефективно відбивати ворожі атаки.